Київський університет ім. Т.Г.Шевченка Факультет соціології та психології, відділення соціології АВТОБІОГРАФІЯ (СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ) ПЛАН Особа і суспільство як об’єкт дослідження різних наук. Поняття “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”. Раннє дитнство: перші кроки до соціалізації. Роль сім’ї в сучасному суспільстві. Виховання. Вік гри: становлення соціальності. Шкільний вік: проблема адаптації. Роль освіти в соціальному процесі. Юнацький вік: формування життєвої позиції. Професійне самовизначення: альтернативи вибору та вплив мас медіа. Вступ до університету.  Як можна пізнати себе?Не шляхом споглядання,але лише шляхом діяльності.Спробуй виконати свій обов’язокі ти пізнаєш, що в тобі є. Й. Гете Проблема особистості – одна з найважливіших у сучасній соціології. Неможливо аналізувати соціальні процеси, функціонування і розвиток соціальних систем, не звертаючись до дослідження сутності особистості як суб’єкта соціальної поведінки та суспільних відносин, не вивчаючи потреб, інтересів, духовного світу особистості, не аналізуючи складних й різнобічних її зв’язків з соціальним мікро- і макросередовищем. Особистість вивчається різними науками. Філософію цікавить особистість як суб’єкт пізнання і творчості. Психологія аналізує особистість як стійку цілісність психічних процесів, властивостей. Соціолог вивчає особистість як елемент соціального життя, розкриває механізм її становлення під впливом соціальних факторів, механізм зворотньої дії на соціальний світ, її участь у змінах та розвитку суспільних відносин. Суспільство – одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології, котра відображає: в широкому розумінні якісно відмінне від природи надскладне, багатомірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність історично сформованих способів і форм взаємодії і об’єднання (діяльності, відносин, спілкування, поведінки тощо) індивідів та їх груп, в яких знаходять своє виявлення всебічне і багаторівнева взаємозалежність людей; у вузькому розумінні:а) діахронічно чи синхронічно фіксований соціальний організм;б) відносно самостійний і стабільний цілісний момент такого організму;в) спільна основа, “поле” перетину і накладання індивідуальних дій людей (А. Тойнбі);г) корелят держави (громадянське суспільство);д) корелят спільноти, утворений сумою цілеспрямованих, раціонально організованих дій і зв'язків, що не відрізняються такою глибиною, іманентністю і органічністю, як спільноти. Як цілісність суспільство є предметом не лише соціальної філософії, а й історії та соціології. Проте, на відміну від історії, що розглядає його переважно в діахронічному зрізі та соціології, яка акцентує увагу на зрізі синхронічному, філософію визначає поєднання цих зрізів при вивченні суспільства як цілого. Однак соціологія вивчає суспільство крізь призму його соціального зрізу, соціальної реальності. Це – менш загальний і більш конкретний кут зору, який уможливлює бачення суспільства як соціальної системи, що відзначається певною організацією своїх елементів і структур. Існує концепція відкритого і закритого суспільства. Ці терміни вперше були запропоновані А.Бергсоном і запровадженні К.Поппером для характеристики соціально-політичних систем властивих різним суспільствам на тих чи інших етапах історичного розвитку. Відкрите суспільство тулмачиться як суспільство творче і динамічне, що грунтується на ідеях ліберального плюралізму, пластичне щодо різноманітних змін і впливів, просякнуте духом індивідуальної ініціативи, раціонального осягнення світу, критики й самокритики. Протиставляються закритому суспільству як враженому стагнацією, авториторизмом, доведеним до магічних форм догматизмом, а також явищем переважанням соціально-масового над індивідуальним. Цей контрапункт є леймотивним для філософсько-істричних побудов К.Поппера. Розвиток сучасної цивілізації започаткований, на його думку “грецькою революцією” V-IV ст. до н.е. доводи...